Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Содержание:

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)
Заготівля рослини і застосування в народній медицині
- Основні протипоказання
Конюшина біла лікувальні властивості і протипоказання
- Лікувальні властивості
- Протипоказання
Лучшие ответы
Опис і особливості конюшини повзучого
- Основні особливості
Народні рецепти для оздоровлення
Властивості конюшини лучної – шкода і користь
- Лікувальні властивості конюшини лучної
- Конюшина лучна – протипокази
Вирощування конюшини лучної
- Посадка конюшини лучної
- Догляд за конюшиною лучною
Основная информация
Ботаническое описание
- Азотфиксация

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;

назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;

до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. , ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;

тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;

зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);

р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; » (з ч.), «лядвенець», komunica «; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», , ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; », [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; », комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кома́н
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»

комани́на
«конюшина»

комани́чина
«конюшина»

комани́чка
«конюшина лучна»

кома́нка
«тс.; фіалка триколірна»

команниця
«конюшина хмельова, Trifolium agrarium L.»

кома́ця
«тс.; фіалка триколірна»

комениця
«конюшина лучна»

комони́ця
«тс. Mak; конюшина польова, Trifolium arvense L. Mak, НЗ УжДУ 26/2; лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L. Mak»

комо́нник
«Succisa M. et. К.»

комо́нниця
«конюшина польова»

кумани́ч
«конюшина»

куманичина
«конюшина лучна»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
комони́ча «тс.; »	болгарська
komonica «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
komonc «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
kamane «тс.; дика бджола»	латиська
kamanė «джміль»	литовська
комоника «буркун»	македонська
koniczyna	польська
komięga «тс.»	польська
kornonica «лядвенець, Lotus L.; » (з ч.)	польська
komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин»	праслов’янська
komъ «грудка, брила»	праслов’янська
ко́ники «полин звичайний»	російська
ком	російська
комя́га «човен»	російська
комани́ка «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»	російська
комòника «полин звичайний; »	сербохорватська
komonica «тс.; конюшина»	словацька
komónika «тс.»	словенська
komónjica «тс.»	словенська
конюши́на «Trifolium L.»	українська
комани́ца «тс.; лядвенець рогатий»	українська
комони́ка «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.»	українська
комони́ца «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.»	українська
komonika «лядвенець»«; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komunica «лядвенець»«; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komonka	українська
комани́ча	українська
комани́ка	українська
кому́нича «тс.»	українська
комони́ка «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова»	українська
комòњика	українська
комòљика «тс.»«полин звичайний»	українська
koníček	чеська
koňský dětel «Trifolium caballinum»	чеська
komonice «буркун»	чеська
komonjь «кінь»	?
подібні	?
konik	?
konicz	?
koníček	?
konníček «тс.»	?
як «бджолина рослина, бджолина трава»	?
значенні «(дика) бджола»	?
комо́к «тс.»	?
*kъn- «жива істота; рослина»	?
камя́га	?
komonicě «тс.»	?
komonnicě «тс.»	?
komonica «вид конюшини»«буркун»	?
komonc «вид конюшини»«буркун»	?

Заготівля рослини і застосування в народній медицині

Ирисы в саду

Для лікарських цілей можна використовувати всі частини рослини – головки квіток, самі стебла і листя. Саме при цвітінні збирають траву і квітки, що містять глікозиди трифолин і изотрифолин, ефірні і жирні олії, вітамін С та інші корисні речовини. Листя і стебла також містять значна кількість вітаміну С, каротину, містять ксантин, гіпоксантин і аденін.

Траву після збору перебирають, видаляючи мляві, потемнілі, підгнилі частини. Сушити можна і на відкритому повітрі, і в провітрюваному приміщенні, але обов’язково без доступу сонячних променів, розклавши сировину вільно і пишно, щоб забезпечити проникнення в нього повітря. У період сушіння трава необхідно перевертати і розпушувати не менше одного разу на день, щоб вона не відволожилася.

Готове сухе сировину використовується протягом одного року. З нього виготовляють різноманітні відвари, настої водні та спиртові настоянки для зовнішнього і внутрішнього використання.

Маючи цінний хімічний склад, конюшина біла здавна відомий в народній медицині і в лікарських цілях застосовується, як загальнозміцнюючий, кровоспинний, ранозагоювальний, знезаражувальне засіб. Використовують його при недокрів’ї, кашлюку, хронічному кашлі, застуді та інших легеневих хворобах, при хворобливих місячних, інших жіночих захворюваннях, геморої, туберкульозі, подагрі, як відхаркувальний, слабкого сечогінний засіб. При наривах і опіках, запальних процесах вух і очей готують відвар для зовнішнього застосування. Білий конюшина – відмінна сировина для виготовлення С-вітамінних настоїв.

Для лікування різних захворювань слід дотримуватися зазначені в рецептурі дозування – відвари або настої п’ють як чай або по столових ложок.

Застосовують і свіжий конюшина, роблячи кашку з листя і стебел. Компреси з такою кашки допомагають лікувати нариви, пухлини, рани, що кровоточать, зменшити гемороїдальні вузли і запальні процеси. Відмінним засобом при ранах служить і свіжий сік рослини.

Незважаючи на безліч дуже корисних властивостей, є у рослини і протипоказання, про що не можна забувати.

Основні протипоказання

при вагітності,
при тромбофлебіті,
інсультах,
інфарктах,
серйозних хворобах серця

Використовують конюшина повзуча не тільки для лікувальних цілей, але навіть в кулінарії. В якості приправи для супів та інших страв беруть висушені квіти рослини, молоде листя додають у салати, сухі і подрібнені в борошно листя додають у хліб, який вважається дієтичним.

білий конюшина

Конюшина біла лікувальні властивості і протипоказання

Голубоглазая вероника: популярные виды для выращивания в саду

Перед застосуванням необхідно врахувати, що біла конюшина має корисні властивості і протипоказання. Як будь-яка рослина, вона може принести не тільки користь, але так само шкоди вашому організму.

Лікувальні властивості

Ця квітка має свої лікувальні властивості завдяки вмісту вітамінів групи В, С, ефірних масел, ізофлавоноїдів.

Корисні властивості і цілющі ефекти такі:

нормалізує обмінні процеси, має імуномодулюючу дію;
застосовується для боротьби з атеросклерозом, а так само як профілактика виникнення інфаркту міокарда, так як знижує рівень холестерину в крові, а так само робить судинну стінку міцнішою;
квітка проявляє свої корисні властивості при боротьбі з гінекологічними патологіями. Нею лікують аднексит, передменструальний синдром та інші захворювання. Полегшує симптоми клімаксу. Так само конюшина використовується для комплексної профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом;
усуває порушення чоловічої потенції;
широко застосовується для лікування захворювань шкіри;
тонізує організм, покращує загальне самопочуття;
при захворюваннях бронхо-легеневої системи (бронхообструктивна хвороба легенів, бронхіальна астма, бронхіт);
для лікування і профілактики венозних або артеріальних тромбозів;
при хворобах шлунково-кишкового тракту, так як має виражену жовчогінну дію;
настоянка допомагає при запаленні слизової оболонки ротової порожнини;
жарознижуючий, знеболюючий ефект;
при лікуванні різних алергічних проявів;
широко відомі її властивості, які здатні боротися з онкологічними захворюваннями.

Ви зможете знайти численні відгуки пацієнтів, які застосовували його в комплексній терапії при лікуванні пухлин під суворим контролем лікаря, при цьому спостерігали позитивні результати.

Протипоказання

Навіть не дивлячись на величезний список лікувальних властивостей, конюшина має свої протипоказання.

До основних протипоказань застосування конюшини білоїї відносяться:

в зв’язку з вмістом гормонів естрогенів, заборонено використовувати для лікування вагітних і жінок, що годують;
так як дана квітка розріджує кров, потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями крові або перед оперативним втручанням;
не бажано проводити лікування народними засобами при гострих захворюваннях шлунку і кишечника;
протипоказанням служить ракове захворювання, що розвивається на тлі порушення обміну естрогенів.
після гострого порушення мозкового кровообігу не слід використовувати цю квітку.

Лучшие ответы

Выращивание левизии в саду

олеся кропинова:

Косил Ясь конюшину, Все смотрел на дивчину.

А дивчина жито жала, Улыбалась и моргала.

— Иди, Яся, ко мне, Полюбился ты мне!

Бросил Яська косить, Свою мать стал просить:

— Ой, ты, мама моя, Пожени ты меня.

Все уж парни поженились, Целовались и любились.

Кабы женушку я взял, То б не пил, не гулял.

— Так бери Станиславу, Она сядет на всю лаву!

— Станиславу не хочу, Куда ж ее посажу?

— Так бери себе Янину, Работящую дивчину.

Ту, что в поле жито жала, Улыбалась и моргала.

Картофельный папа:

Переводить нечего. Тут только два «непонятных» слова — «конюшина» — клевер, и «жито» — хлеб, пшеница.

Tomаtik:

одна из моих любымых. тоже. «Касив Яась канюшину, заглядауся на дяучину.. » тя ты …ОЙ люблю пестню. сподобауся-понравился.

Olga Zvonkova:

Жито — хлеб (рожь или пшеница ) Конюшина — клевер

Лава это лавка . В деревнях к столу лавки приставляли, на них могли сесть несколько человек . Тут смысл в том, что Станислава через чур толста

Касiў Ясь канюшiну, (3 р. )

Паглядаў на дзяўчыну.

А дзяўчына жыта жала,

Ды на Яся паглядала: —

Цi ты Ясь, цi ты не, (3 р. )

Спадабаўся ты мне.. .

Кiнуў Яська касиць, (3 р. )

Пачаў мамку прасiць: —

Люба мамка мая, Ажанi ж ты мяне! —

Дык бяры ж Станiславу, (3 р. )

Ка сядзела на ўсю лаву. —

Станiславу не хачу, (3 р. )

Бо на лаву не ўсажу! —

Дык бяры ж ты Янину, (3 р. )

Працявiтую дзяўчыну.

Касiў Ясь канюшiну, (3 р. )

Паглядаў на дзяўчыну.

Светик:

сподобауся — не понравилась, а уподобиласьконюшина — старый коньпаглядау — греческое слово

Karina Kot:

касиу ясь канюшыну паглядау на дяучыну а дяучына у дыти срала ды на яся паглядала ци ты ясь ти ты не прыняси паперку мне ясь пабег дадлму ды прынёс картону циты дурань ци тыхто …не помню

ппп:

Косил Ясь клевер (3 раза),Да поглядывал на девчонку.А девчонка пожинала рожь,да на Яся поглядывала.«То ли Ясь, то ли нет?Понравился ты мне…»

Перестал Яська косить (3 раза),Начал мамку просить:«Любимая мамка моя, а женила б ты меня?» —«Так бери же Станиславу (3 раза),Ту, что сидела на всю лавку.»

«Станиславу не хочу (3 раза),Ведь на лавку не усажу!» «Ну так бери ж Янину (3 раза),Работящую девчину.»

Косил Ясь клевер (3 раза),Глядел на девушку.

Тополь-М:

Насколько я помню, как мне беларус объяснял, конюшина это остатки стеблей после ручной уборки злаковых с помощью серпа. У нас это стерня. Но стерня после комбайна маленькая и готова к вспашке, а после ручной уборке стерня высокая и её нужно косить, чтобы плуг при перепашке не забивался. И теперь всё становится на место, Ясь косит стерню-конюшину, а Янина где-то рядом жнёт жито, т. е. убирает злаковые. И никакого клевера там нет.

высокий блондин в черном ботинке:

согласен что клевер и злаки не растут на одном поле

Опис і особливості конюшини повзучого

Даний підвид конюшини є багаторічною рослиною і належить до сімейства бобових. Стебло укорочений, а пагони гіллясті і досить довгі. Квітки метеликові з дрібними головками у вигляді куль, зібраних в мітелки невеликого розміру білого і іноді злегка рожевого кольору.

Стебло повзучого конюшини легко плететься по землі, тому рослина і отримало таку назву. Розмножується вегетативним шляхом, стійкий до витоптування і поїдання худобою. Легко вкорінюється нижніми стебловими вузлами при зіткненні з землею, тому навіть відірвані стебла не гинуть при хорошій вологості грунту і можуть самостійно розвиватися.

Від стебла вгору йдуть листові черешки і довгі квітконоси з красивими і дуже пишними голівками з білих квітів. Цвіте раніше інших клеверов і двічі за сезон – з травня до пізньої осені, майже до самих заморозків. Рослина низькоросла, загальна висота рідко перевищує 10? 15 см. Але іноді може досягати до 25? 30 см.

Основні особливості

Конюшина повзуча невибагливий, але він світлолюбний і влаголюбив;
Віддає перевагу малородючі грунту без високої трави, де не буде конкурентів, що віднімають світло;
Відмінно проростає в помірно зволоженою грунті, де немає надлишку вологи, але і немає її нестачі.

За біологічним параметрам і характеристикам повзучий конюшина значно відрізняється від інших підвидів свого сімейства. Тривалість життя рослини доходить до 5 років, а при хороших умовах, коли стебла вкорінюються легко і вільно, конюшина зберігає життєздатність і набагато довше. Зимостійкий і болезнеустойчів.

Конюшина біла – чудовий медонос, невеликі квітки рослини дозволяють бджолам легко добувати нектар саме з квітів повзучого, а не лугового конюшини. Така рослина-медонос привертає бджіл, які, в свою чергу, запилюють інші рослини і дерева, що знаходяться поруч.

Народні рецепти для оздоровлення

Звісно ж, існує безліч різних рецептів, наведемо лише декілька.
Від кашлю. Як відхаркувальний засіб потрібно приготувати такий відвар: 2 склянки висушеної конюшини залити 1 л гарячої води (температура якої близько 80 градусів). Настояти протягом 1 години й процідити. Приймати тричі на день по 1 ст. л.
Використовувати відвар як профілактичний засіб чи в разі застуди.
У разі золотухи (діатезу) у відварі конюшини купають маленьких дітей, у яких на шкірі з’являються висипання, спричинені золотухою. Залити склянкою води 3 ст. л. квітів конюшини й поставити на вогонь. Варити 1 хв після закипання, настоювати в закритому посуді 2 години. Процідити й додати в теплу ванну, де купатимуть дитину.
Цей же відвар застосовують для лікування грибкових захворювань як примочки.
У разі атеросклерозу. Червоними головками конюшини наповніть половину літрової банки й залийте 0,5 л горілки. Закрийте кришкою та приберіть у темне місце на 14 діб. Не забувайте періодично струшувати. Приймайте 1 раз на день перед обідом по 1 ст. л. Продовжуйте лікування протягом 3 місяців. Можна зробити перерву на 2 тижні й курс повторити. Прийом цієї настоянки допомагає позбутися частого шуму й дзвону у вухах.
У разі стенокардії. Одну склянку квітів червоної конюшини залийте 0,5 л горілки й залиште настоюватися в темному місці 2 тижні. Приймайте по 1 ст. л. тричі на день перед їдою. Курс лікування 2 місяці.
Для відновлення сил після операції. Операція забирає багато сил, тому, щоб швидше стати на ноги і скоротити реабілітаційний період, можна скористатися відваром конюшини. Залити 2 ст.л. квітів 1 склянкою окропу. Настояти протягом 1 години, процідити й пити тричі на день по 100 мл.
У разі запалення придатків. Залити 2 ст. л. головок конюшини 400 мл окропу, поставити на водяну баню й витримати на слабкому вогні 30-40 хвилин. Процідити й приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день.
У разі нерегулярних місячних. Залити 1 склянкою окропу 2 ст. л. суцвіть конюшини й настояти в закритому посуді 7-8 годин. Процідити й приймати по 100 мл за 2-3 дні до початку менструального циклу.
За дисциркуляторної енцефалопатії . Внутрішньочерепний тиск — одна з причин енцефалопатії. Для усунення його, а заодно й причин порушення діяльності головного мозку, варто скористатися простими рецептами. На першому етапі лікування приготуйте бальзам із трьох настоянок: червоної конюшини (50 г квіток конюшини залити 500 мл горілки, настояти два тижні в темряві), діоскореї кавказької (50 г її кореня настояти так само, як і квіти конюшини), прополісу (50 г подрібненого прополісу помістити в темний скляний посуд, залити 500 мл горілки, настояти 10 днів у темному місці). Усі три настоянки змішати порівну та збовтати. Приймати тричі на день по 1 ст. л. протягом 2 місяців.
Після двох місяців лікування потрійною настоянкою ще один місяць приймати тільки настоянку конюшини. Заповнити півлітрову банку до половини квітковими головками конюшини, все залити горілкою до верху, залишити в темряві на 2 тижні. Після цього можна приймати, попередньо розвівши 1 ст. л. настоянки в 50 мл води. Пити за 20 хв до їди тричі на день. Отже, курс лікування становить три місяці.
Від головного болю, запаморочення, гіпертонії, атеросклерозу та багатьох інших хвороб вживають по 1 ч. л. тричі на день спиртову настоянку конюшини (на 500 мл горілки беруть 4 ст. л. трави).
У разі запальних захворювання очей, від грибкових хвороб. Використовують відвар рослини: 3 ст. л. конюшини і 200 мл води. Кип’ятити кілька хвилин, а потім настоювати 2 години. Процідити й промивати уражені місця.
Ще можна листя конюшини додавати в борщі, супи й салати, це зробить страву кориснішою та смачнішою.
Незважаючи на цілющі властивості конюшини, вона має й протипоказання до застосування. Так, препарати з неї не можна вживати хворим, у яких спостерігається схильність до підвищеної згортуваності крові. Тому рослина протипоказана за тромбофлебіту, варикозного розширення вен, після інсульту та інфаркту міокарда. Крім того, рослину не варто приймати під час вагітності, жінкам-годувальницям.
У будь-якому разі, перш ніж приймати народні засоби лікування, варто порадитися з лікарем, і фітотерапевтом зокрема.

Підготувала Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА.

Властивості конюшини лучної – шкода і користь

Лікувальні властивості конюшини лучної

Конюшина лучна є затребуваною лікарською рослиною, оскільки має велику кількість цінних речовин. Чим корисна конюшина лучна? Її листя і суцвіття містять мінеральні речовини та вітаміни, саліцилову кислоту, каротин, флавоноїди, дубильні речовини, фітоестрогени, ефірну та жирні олії, клітковину й інші необхідні для організму людини речовини.

Конюшину здавна використовували в народній та офіційній медицині, на її основі виробляли лікарські препарати, сиропи й мікстури, біологічно активні добавки. Конюшина входить до складу зборів для лікування різних захворювань. У домашніх умовах із неї готують відвари, настої та настоянки, які, як і свіжий сік рослини, використовують для примочок, лікувальних ванн і полоскань. Конюшину додають у присипки, мазі, шампуні, лосьйони, засоби для вмивання та лікування шкірних хвороб.

Конюшина має сечогінну, потогінну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, відхаркувальну, кровоспинну та в’яжучу дію, тому її застосовують для лікування багатьох недуг. Наприклад, відварами конюшини лікують хвороби нирок, жовчовивідних шляхів, запалення придатків і сечового міхура, сечокам’яну хворобу, головні болі й запаморочення, астенію та анемію, туберкульоз легень, рахіт, отруєння, кровотечі та геморой. Відварами й настоями суцвіть конюшини виводять з організму зайву рідину, а використовуючи їх для полоскання, лікують гінгівіт, ангіну, стоматит.

Оскільки конюшина має протисклеротичну дію, вона використовується при лікуванні хвороб серцево-судинної системи й атеросклерозу. Препарати конюшини сприяють зміцненню стінок судин, покращують стан вен, знижують рівень холестерину в крові, артеріальний і внутрішньочерепний тиск, підвищують гемоглобін. Уміщені в конюшині флавоноїди насичують тканини киснем, нормалізують обмін речовин, жировий обмін і захищають організм від передчасного старіння.

Червона конюшина ефективна при лікуванні всіх видів ракових пухлин: вона очищає слиз і кров, припиняє ріст ракових клітин.

Конюшина лучна – протипокази

Застосування лучної конюшини протипоказане при таких захворюваннях і станах, як варикозне розширення вен, тромбофлебіт, екстрагенозалежна форма раку, діарея, індивідуальна незносність і вагітність. Не рекомендовані препарати конюшини тим, хто переніс інсульт або інфаркт.

При тривалому вживанні препаратів конюшини може знижуватися потенція у чоловіків і виникає затримка менструації у жінок.

Небажано застосовувати препарати конюшини для лікування дітей до двох років, але якщо ви вважаєте, що це необхідно, попередньо порадьтеся з педіатром.

Конвалії: вирощування в саду, види і сортиКореопсис: вирощування та догляд у відкритому ґрунті

Після цієї статті зазвичай читають

Додати коментар

Вирощування конюшини лучної

Посадка конюшини лучної

Сіють конюшину напровесні, відразу після того, як зійде сніг. Найкраще вона росте на сонці або в притінку на чорноземі, суглинних і супіщаних ґрунтах, де до неї росли злакові культури, картопля, кукурудза чи коренеплоди. А конюшину після конюшини можна буде сіяти тільки через п’ять років. Водневий показник на ділянці має бути в межах pH 6,0-6,5, тому кислі ґрунти доведеться вапнувати.

Перед посівом землю на ділянці перекопують на глибину штиха лопати, очищають від бур’яну й розрівнюють, а через тиждень розкидають по поверхні комплексне мінеральне добриво. Ще через два тижні, коли ґрунт осяде, його розпушують граблями, зволожують, після чого, вибравши безвітряний день, беруться до посіву. Попередньо витримане впродовж години у воді й просушене дворічне насіння конюшини змішують із сухою землею в співвідношенні 1:5 і рівномірно розподіляють по ділянці рядами, після чого присипають зверху шаром ґрунту. Великі насінини вкривають шаром завтовшки 4-5 см, а дрібні – 1-2 см. Норма висіву – приблизно 10 г насіння на 1 м² ділянки. Полив після посіву здійснюють лійкою з душовою насадкою, щоб не вимити насіння з-під тонкого шару ґрунту. Проростає насіння конюшини через 5-10 днів.

Догляд за конюшиною лучною

Найважливішим пунктом догляду за конюшиною лучною є полив, оскільки затяжна посуха негативно позначається як на декоративності галявини, так і на якості лікарської сировини. Занадто часте і рясне зволоження теж погано впливає на стан рослини, хоча конюшина з білими головками до цього більш стійка, ніж рожева. Поливають конюшину помірно, в середньому один раз на тиждень, вибираючи для цього світанкові чи вечірні години.

Оскільки конюшина лучна засвоює атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, потребує вона тільки калійно-фосфорних добрив, які вносять у рідкому вигляді. Якщо ж конюшина росте в родючому ґрунті, підживлення їй зовсім не потрібні.

Уражається червона лучна конюшина такими захворюваннями, як антракноз, аскохітоз, рак і іржа. Щоб уникнути знищення конюшини цими інфекціями, необхідно вибирати для вирощування стійкі до захворювань сорти, обов’язково знезаражувати їх перед посівом і збирати врожай або косити культуру в момент самого початку цвітіння. Окрім того, надзвичайно важливо дотримуватися сівозміни й при ураженні посівів конюшини на рак не вирощувати культуру на цій ділянці щонайменше 7 років. Проти таких хвороб, як аскохітоз і іржа, ефективні обпилювання посівів конюшини лучної порошком сірки, а з антракнозом борються фунгіцидами.

Зі шкідників конюшини лучної найвідоміші бульбочкові й конюшинові довгоносики. Конюшинові довгоносики пошкоджують листя, бутони й квітки конюшини: одна личинка комахи здатна знищити до 11 зав’язей. Щоб уникнути зниження врожаю через шкідливу діяльність конюшинових довгоносиків і їхніх личинок, потрібно скошувати посіви в період бутонізації. Бульбочкові довгоносики навесні пошкоджують у сходів точку росту, а пізніше їхні личинки виїдають заглиблення в коренях і знищують бульби конюшини. Проти цих шкідників доведеться використовувати інсектициди.